|
uajazz.com
Навмисно опускаючи подробиці дискусії, що розгорнулася в навколоджазовому осередку напередодні фестивалю на тему автентичності колективу, що став хедлайнером «Do#Dж-2009», візьму сміливість констатувати, що наразі це не має жодного значення. По-перше, лідер гостей з Америки, Ел Маккей (Al McKay - справді в минулому гітарист легендарних Earth, Wind & Fire (з 1973 по 1981 роки) й співавтор значної кількості хітів «Землі». По-друге, окрім Ела Маккея, в нинішньому складі The Earth, Wind & Fire Experience ще грає трубач «оригінальних» EWF Майкл Харріс (Michael Harris. Зауважу, що Харріс – один з двох живих представників першого складу славнозвісної брас-секції EWF Phoenix Horns. А по-третє, якість шоу, представленого публіці 11 квітня у Міжнародному центрі культури і мистецтв, була надзвичайною. Втім, будемо дотримуватись хронології.
Зважаючи на велику кількість запитань, що їх спровокував приїзд The Earth, Wind & Fire Experience feat. Al McKay Allstars, всі бажаючі мали змогу задати їх безпосередньо Елу Маккею під час його спільної з організаторами «Do#Dжу» прес-конференції, що відбулася в ресторані «Панорама» за декілька годин до концерту. Отже, пропонуємо Вашій увазі запитання київських журналістів та відповіді головної дійової особи.
- Яким чином Ви прийняли рішення приїхати до України на фестиваль «Do#Dж»? Чи Ви довіряєте організаторам або радилися з кимось із музикантів, що вже були в Україні?
- Наша агенція в Австрії розповіла нам про цей фестиваль, і ми із задоволенням прийняли запрошення виступити в Києві.
- Чим для Вас є музика Earth, Wind & Fire?
- Earth, Wind & Fire – це група, до якої я належав з 1972 по 1981 роки. Потім я залишив групу, аби виховати сина. The Earth, Wind & Fire Experience – це справа, яку я продовжив після того, як група EWF розпалася у 1984 році. У першому складі нової групи була більшість музикантів зі старих EWF. В даний час EWF відновили гастрольну діяльність у Сполучених Штатах, і зараз в їх складі виступають Вердін Вайт (Verdine White), Філіп Бейлі (Philip Bailey) та Ральф Джонсон (Ralph Johnson).
- Чи можете Ви якимось чином класифікувати музику, яку грає EWF?
- Музика EWF – це комбінація музики госпел, джазу, R&B, соул, рок- та поп-музики. Це є своєрідним коктейлем стилів.
- Свого часу Ви знайшли в собі сили відмовитися від амбіцій і слави задля того, як Ви зазначили, щоб виростити сина. А чим зараз займається Ваш син, і чи пишаєтесь Ви ним?
- Дякую за запитання. У нього все добре. Він є бас-гітаристом.
- Ви є унікальним гітаристом-лівшою так само, як і Пол Маккартні (Paul McCartney або Джимі Хендрікс (Jimi Hendrix. Яким чином Ви знаходите собі гітари? Чи, можливо, Ви їх спеціально замовляєте?
- Так, гітари для лівші – це велика рідкість. Я іноді замовляю, а іноді купляю те, що знайшов. Це переважно вінтажні джазові гітари.
- Чи змінився склад Al McKay Allstars після концерту в Каунасі у 2004 році?
- Так, у нас тепер нові барабанщик і басист. Також у нас нові вокалісти: Тім Овенс (Tim Owens), Девір Даккет (Devere Duckett) і Клод Вудс (Claude Woods).
- Питання щодо вокалістів: хто з них є лідером? Під час вибору Ви орієнтувалися на Бейлі чи Вам просто був потрібен чудовий вокал?
- Всі троє є лідерами. Знайти гарного вокаліста – нелегка справа. Знайти вокаліста з таким красивим і чистим голосом, як у Філіпа Бейлі, - ще складніше. Але ми все ж таки знайшли, і Ви не будете розчаровані.
- Музика EWF досі є дуже популярною. Про це свідчать наповнені зали, і, сподіваємось, аншлаг сьогодні ввечері. Хто є вашою аудиторією? Чи це є ті люди, що залишились душею у 70-х роках, чи, можливо, Ви відчуваєте, що молоді також подобаються мелодії і ритми EWF? На кого зараз ви орієнтуєтесь?
- Аудиторія The EWF Experience – це суміш дуже молодих людей та старих фанів. Скоріш за все, старші люди, які слухали нас ще тоді, показують молодим абсолютно нову для них музику. Деякі з наших пісень старші за віком від наших нових прихильників.
- Якби Ви вирішили намалювати портрет своєї музики, яких кольорів там було б найбільше?
- Скоріш за все помаранчевого, червоного і, звичайно, чорного (оплески).
- Скажіть, будь-ласка, яка музика є у Вашому програвачі? Якими є Ваші музичні уподобання?
- У свій вільний час я полюбляю слухати саундтреки до декількох американських фільмів, які мені дуже подобаються.
- Ви багато подорожуєте. Чи є у Вас улюблене місце на Землі?
- Так, я побував у багатьох країнах, але більш за все мені подобається Японія. Іноді я думаю, що в минулому житті був самураєм.
- Якими є Ваші перші враження від України?
- Я не очікував, що погода буде такою холодною, а люди – такими теплими.
Без сумніву, містер Маккей виявився пророком, і прийом глядачів під час вечірнього виступу The EWF Experience, попри неповну залу і одночасне проведення декількох знакових концертів, був надзвичайно теплим. Три запальних вокаліста, брас-секція, що грає за оригінальними партитурами Phenix Horns, два клавішника, басист, два барабанщика і сам Ел Маккей створили феєричне шоу з танцями як на сцені, так і у залі. Вміло балансуючи між класичним саундом «Землі» і новітніми музичними тенденціями, музиканти виконали найвідоміші хіти EWF: «Shining Star», «Got To Get You Into My Life», «Sing A Song», «Sun Goddess», «Can’t Hide Love», «Saturday Nite», «Fantasy», «That’s The Way Of The World», «Africano», «September» і, звичайно, «Boogie Wonderland». Серед солістів слід відмітити, насамперед, Ела Маккея, клавішника Бена Даулінга (Ben Dowling) та блискучого альт-саксофоніста Еда Вінна (Ed Wynne). Останньому вдалося справити враження на київську публіку не тільки технікою, а й непересічним діапазоном і впевненою грою альтіссімо.
По закінченні двогодинного марафону майже ні в кого не залишилось сумнівів щодо «профпридатності» дітища Маккея. Колектив звучить потужно, чітко, злагоджено, а справді яскраві голоси вокалістів додають вічній музиці «Землі» нового дихання. Тож якщо це навіть і тріб’ют-група, то кращої присвяти годі й шукати.
«Do#Dж-2009» завершився гучним і мажорним акордом у вигляді The EWF Experience, залишивши багато тем для роздумів і обговорень. Просте додавання обох київських концертів в одне загальне враження призводить до природного запитання: чи це ознаки рецесії або підйому? Так чи інакше, дати відповідь на це зможе тільки ювілейний «Do#Dж-2010», чекати на який залишилось вже менше року.
Віктор Віннер
30.04.09
|
