Концертами на кількох столичних майданчиках, генеральним медіаспонсором яких виступає Київський медіахолдинг, сьогодні увечері офіційно завершиться VIII Міжнародний джазовий фестиваль «ДоДж». Два дні й дві ночі добірного джазу у Донецьку знову переконали, що якісна музика, на щастя, не залежить від політики та географії.

Від попередніх семи фестивалів нинішній «ДоДж» принципово відрізнявся передусім зміною формату. У попередні роки конкурсна та основна фестивальна програма існували паралельно. Нині ж організатори відважилися на експеримент: усі охочі мали змогу спостерігати за змаганнями молодих музикантів безпосередньо на головній фестивальній сцені. Щоправда, склад конкурсантів виявився найслабкішим за весь час існування «ДоДжу» — передусім через відсутність великих колективів та незначну кількість музикантів з Росії, зокрема зі славної московської «Ґнєсінки», котра традиційно поставляє на «ДоДж» лідерів музичних змагань. Перемогли господарі — головний диплом фесту отримав енергійний донецький гурт Propeller Trust. Його виступ уже сьогодні можна почути в Києві — за традицією, саме у столиці виступом лауреатів завершує щорічний фестивальний цикл донецький «ДоДж».

Ще одна неодмінна традиція фестивалю — формування програми відповідно до оригінального девізу, котрий на донецьких імпрезах ніколи не перетворюється на формальний слоган. Цього року в Донецьку протягом двох днів освідчувалися у коханні до джазу під гаслом «Без гальм!». І коли не всі конкурсанти, то принаймні чотири колективи, з виступів яких складалася основна програма, цьому девізові справді відповідали.

Білоруська команда із запашною назвою Apple Tea вкотре представила на фестивалі авторську музику свого лідера Ігоря Сацевича, в якій можна розпізнати присмак чи не всіх джазових напрямків. Усе в найліпших традиціях «яблучників» — яскраві мелодії, соковиті аранжування, веселі ритми, котрі просто не дають спокійно сидіти у кріслі. Трохи стомлена після конкурсних прослуховувань публіка буквально розквітла від сонячних звуків “чайних” білорусів, підхопивши заданий настрій.

Музику, якою розпочався другий день фестивалю, назвати танцювальною значно тяжче, хоча слухачам це не завадило виявляти свої емоції так само відверто та бурхливо. Вигуки, свист, майже безперервні оплески супроводжували виступи дуету Аркадія Шилклопера і Михаїла Альперіна та тріо Андрія Кондакова, В’ячеслава Гайворонського й Володимира Волкова. Іноді навіть здавалося, що артистам нелегко грати в такій атмосфері всенародної любові, й вони воліли б мати спокійніші умови для виступу. Аудиторію можна зрозуміти — тяжко всидіти стримано, коли на сцені відбувається щось середнє між шаманством, простодушною дитячою грою та відвертим музичним хуліганством. Це щодо російського тріо, спостерігати за яким було не менш цікаво та захоплююче, ніж слухати. Автор більшості п’єс В’ячеслав Гайворонський видавав якісь фантастичні звуки на трубі, іноді просто співаючи чи вигукуючи щось у мундштук свого інструмента. Волков, здавалося, з перших звуків увійшов у глибокий транс, де й перебував, пристрасно обіймаючи свій контрабас, аж до фінального «бісу». Схоже, його руки жили весь цей час окремо, видаючи фантастичні чарівні паси без участі самого артиста. Вирізнявся серед партнерів лише Кондаков, який немов повернувся в дитинство й розважався, з відвертою радістю луплячи по клавішах, підскакуючи на стільці й майже зриваючись у танок.

З дуетом Шилклопера та Альперіна історія дещо інша. Рівно двадцять років тому музиканти грали в Донецьку разом, невдовзі після чого розсталися. Сьогодні дует відродився, і слухачам «ДоДжу» пощастило почути композиції, котрі багато років існували лише в записах. Сказати, що звучання роялю Альперіна у поєднанні з валторною Шилклопера є унікальним,— аж ніяк не перебільшення. Ці музиканти не схожі ані на кого. Граючи разом, вони здатні, як з’ясувалося, створити цілком унікальний тендітний світ звуків, у якому спілкуються без банальних звичних жестів та слів.

Завершальним вибухом донецької частини фесту став виступ Lera Gehner-Aleksey Popov Project — мабуть, найвідчайдушніших серед гостей «ДоДжу». Зустріч з цією тендітною дівчиною з потужним «чорним» вокалом залишає враження зіткнення з електричним струмом. Причому заряд б’є зсередини самої Лєри, яка співає, танцює, рухається та розмовляє на межі емоційного напруження. Разом із саксофоністом Олексієм Поповим Ґехнер та її бенд привезли до Донецька розривну фанкову програму, яка розхитала палац «Юність» до настрою міцної дискотеки. Ще раз підтвердивши, що джазовий фестиваль — не ностальгійні зібрання «для тих, кому за», а драйвова яскрава акція для людей із хорошим музичним смаком. Остаточно переконатися у цьому можна буде сьогодні ввечері у київському центрі «Альта-Експо», де концертом британської команди Shakatak завершиться донецький «ДоДж».

Аля ФІЛІППОВА
22.04.08