Осінній вітер в прекрасному танці розкидає останнє поодиноке тьмяне і пожовкле листя. Моя душа співає. Осінній, хмільний вітер, який переростає в зимовий, співає музику і ви можете її почути на Радіо “Луцьк”. Цей свій стан я називаю джазом. У передачі НЮАНС на Радіо "Луцьк" (107.3 ФМ та 68.48 МГЦ) щотижня у суботу ввечері ми переживаємо відчуття, пов’язані саме із цією музикою. Сподіваюся, що на цій сторінці Ви їх знайдете, хоча б якийсь відсоток цих приємних емоцій. З Вами музичний редактор Луцьк ФМ Наталка Войтович. Тож я розповім Вам, шановні меломани, про поїздку до Києва. Причина? - Фестиваль “До#Дж”.
15 листопада в Києві в рамках Міжнародного джазового фестивалю Do#dж відбувся виступ легендарного джазмена, багаторазового володаря премії Греммі Маркуса Міллера. Концерт проходив в Міжнародному центрі культури і мистецтв (Жовтневий палац). А перед цим Маркус встиг і молодих музикантів на майстер-класі потішити музикою, знаннями, гумором та загалом собою, а також відбулася і прес-конференція. Ціна квитків: 50-450 гривень.Тож для початку його портрет...
Маркус народився 14 червня 1959 р. в Брукліні, виріс в Нью-Йорку. Сім'я була музичною, особливий вплив на Маркуса зробив батько, джазовий піаніст- любитель і церковний органіст. Ще зовсім юним Маркус відчув тягу до ритм-энд-блюзу. У 10 років він взяв в руки кларнет, пізніше додавши до свого музичного арсеналу фортепіано і бас. Про свої гітари сам Маркус Міллер розповів кумедну історію.
- Коли мені було 14 років, в 1975 році, моя мама купила мені бас-гітару, і її вкрали, ну не зовсім вкрали, я її поставив з іншого боку від місця водія, і коли я від’їхав, я її просто забув покласти в машину. Я пішов до мами , пояснив, що сталося, і вона придбала мені ще одну. І я знову її втратив. Я не знаю чим вона керувалася, але вона мені купила ще одну – третю, і на цій третій я граю і до сьогодні.
Маркус Міллер ніколи не вагався - бути йому музикантом чи ні, в нього лише раз була робота, не пов’язана з музикою, якось Маркус спробував себе у іншій галузі:
- Я мусив стати музикантом! В мене не було іншого вибору, адже моя сім”я – музиканти. З тих пір, як мені виповнилось 15 я весь час займався музикою. Єдина робота, не пов’язана з музикою, яка в мене коли-небудь була – рознесення по будинках газет. Але вона тривала тиждень, і в кінці цього тижня мені запропонували роботу, яка була пов’язана з музикою. З тих пір я цим займаюся постійно. Музика є моїм життям.
У 15 він отримав перший професійний ангажемент з оркестром Нью-йоркського джаз-клубу "Harlem River Drive". У джазове середовище Маркуса ввів Кенні Уошингтон, нині прославлений ударник, найпершим же кумиром став Майлз Девіс. Одним з учасників складу Девіса був Уїнтон Келлі, двоюрідний брат Маркуса. Далі сам Маркус про близькі стосунки з Майлсом, а саме про створення музики до фільму "Сієста".
Продюсер з Іспанії зателефонував Майлсу Девісу і розповів, що вони зараз працюють над новим фільмом. Вони чули музику Майлса з альбому Scetches Of Spain і хочуть її використати та просять, аби Майлс написав ще щось нове. Девіс сказав: «Так, я напишу цю музику», - і дав їм телефон Маркуса Міллера.
Майлс був впевнений в мені і попросив, аби я подзвонив йому, коли я закінчу.
До складу Девіса він прилучився в 1980 р., пропрацювавши під керівництвом легендарного джазмена 2 роки. Продовжуючи працювати з Девісом, Міллер записав свій перший великий альбом "Backstreet" Сенборна і випустив власний дебютний альбом "Suddenly" (Warner Bros. Records). У 1986 р. він продюсував альбом Девіса "Tutu"; за цією роботою - другий альбом 1984, Marcus Miller - Marcus Miller.
"Marcus Miller". Разом з ударником Ленні Уайтом, Маркус увійшов до створюваної тоді електрофанк-рок-групу. У 1991 р. він отримав Греммі за кращу ритм-енд-блюзову композицію - написану у співавторстві з Тедді Венном і Лютером Вендроссом "Power of Lovelowe Power". В кінці 1993 р., після виходу "The Sun Don`t Lie", Міллер повернувся до концертної діяльності.
Тож справжній прорив Міллера, як соло музиканта відбувся в 1993 році. Альбом Маркуса Міллера The Sun Don"t Lie номінувався на Греммі. Два роки опісля, в 1995-му, басист-віртуоз отримав премію за другий інструментальний альбом Tales.
1994 р. Маркус присвятив створенню "Tales" . Випустивши "Tales", Міллер ніби знову відтворив панораму розвитку чорної музики протягом трьох останніх десятиліть, добисягнувши при цьому високого результату. Маркус Міллер завжди усвідомлював важливість всього того, що говорили йому більш старші музиканти - чи про музику, переважно про життя. Саме ці бесіди лягли в основу "Tales" . Вмонтовуючи записи висловів таких гігантів, як Майлз Девіс, Біллі Холідей, Лестер Янг, Джо Семпл і Роберта Флек, з іскристою сучасною музикою, Міллер приготував виразну суміш, яка сама по собі заслуговує на визнання.
Сьогодні Міллер дуже щільно працює. Останніми роками він живе в Лос-Анджелесі. Студія у нього розташована в будинку. У вісім ранку він везе в школу дітей, після чого повертається і сідає працювати.
- Я тримаю в руках інструмент 2 години на день, та більшу частину доби я ходжу під ритми мелодії – розповів Маркус Міллер на прес-конференції в Києві 15 листопада.
Останній на сьогодні альбом Маркуса Міллера - Free, він вийшов влітку цього року. А цього листопада, а саме 15-го, Міллер завітав і до Києва на фестиваль Додж.
Місія фестивалю «Do#dж» – популяризація українського джазу. Виводячи на одну сцену світових зірок і українських джазових музикантів, джазових гуру і лауреатів молодіжного конкурсу «Do#dж junior», фестиваль дає можливість українському джазу стати доросліше і вийти у великий світ. Інформація про виступ в рамках фестивалю «Do#dж 2007’ осінь» талановитого українського бас-гітариста Ігоря Закуса вже давно на устах у медіа. ВПЕРШЕ УКРАЇНСЬКИЙ ДЖАЗОВИЙ МУЗИКАНТ ВИСТУПАТИМЕ НА ОДНІЙ СЦЕНІ З ДЖАЗОВОЮ ЗІРКОЮ СВІТОВОГО РІВНЯ. Підготовлені спеціальна програма, спеціальне шоу, спеціальні режисерські ходи. До речі, саме на музиці Міллера і виріс Ігор Закус, в нього в репертуарі навіть є річ, написана на честь Маркуса. На зустрічі в Києві пан Ігор розповів:
- На музиці Маркуса Міллера я виховувався, ріс і моє становлення відбувалося, власне, слухаючи цього музиканта. Я намагався, старався розуміти музику так. Як розуміє її він і як він її відчуває, як він до неї серйозно відноситься і глибоко, тобто це той музикант, який, напевно, дав путівку у музичне життя не лише мені, а багатьом музикантам.
До виходу на спільну сцену, Міллер не чув музики Закуса, тому планував поїхати на концерт раніше, аби почути колегу.
На зустрічі з пресою, яка відбувалася в одному столичному казино кілька слів з приводу події висловили ідеологи і організатори фестивалю До#Дж. Олександр Сірий - засновник цієї події. Має намір завишувати планку і її притримуватись на майбутні роки. До слова, у минулому році на фест приїжджали Manhattan Transfer і “Take 6”. Олександр Сірий:
- Я за останні дні неодноразово говорив, що До#Дж буде робити все можливе, яку ми взяли минулого, ні, та взагалі протягом 7 років існування фестивалю,утримувати, я так розумію, що музиканти такого рівня будуть приїжджати в Україну. Я думаю, що Україні вони потрібні, вони потрібні музикантам цієї країни. Вони повинні рости, рухатися в перед й інтегруватися в Європу, вірніше інтегруватися в світ. Ми сьогодні для цього робимо перші кроки.
Доречі в дирекції фестивалю ДоДж і компанії ICMG, яка власне ним і займається - Кароліна Ашион, відома телеведуча. Вона на пресконференції була одягнена в стилі МАРКУС МІЛЛЕР: обоє в чорних капелюхах, ще й українського виробництва. Кароліна розповіла, що капелюх Міллера випадково поїхав до Мілану, адже Міллер після візиту в Україну відправляється саме туди, треба було щось робити.
- В мене є друг Борис, він талановитий хореограф, - розповіла Ашион, - він також займається створенням оригінаольних капелюхів. За згоди продюсерів і тур-директора, Міллеру, і заодно й мені, підібрали капелюхи, тож сьогодні (ред. на прес-конференції) у мене (ред. Кароліни Ашион) такий собі “Marcus Miller stile”.
А щодо самого концерту я отримала колосальне задоволення, спершу Ігор Закус і Z Band, із етнічними мотивами гуцульщини в стилі джаз-фанк, по тому - Маркус Міллер із справжнім джазом, він навіть на бас-кларнеті заграв, композицію When I Fall in love. Легко, живо, невимушено й ексцентрично – це все про гру Міллера і його не менш професійних музикантів - Пуджи Белл (ударні), Майкл «Патчиз» Стюарт (трубач), Кит Андерсон (Саксофон ), Грегуар Маре (губна гармоніка), Пуджи Белл (барабанщик) і Боббі Спаркс (клавішник). А “на біс ” музиканти зіграли “Come Together” (John Lennon, Paul McCartney). Зал її слухав стоячи і аплодуючи. Якщо чесно, то мені важко про це говорити, це треба бачити...
Одним словом - все було професійно, і не лише я так вважаю. На концерті я зустріла Ніно Катамадзе (до слова, вона теж свого часу брала участь у цьому фестивалі). Ніно Катамадзе дуже сподобався бенд Ігоря Закуса, особливо його трубач і барабанщик, а загалом про джаз вона висловилася так:
- Якщо ви любите джаз – Ви вільні, Ви плаваєте і літаєте в любові до музики, це свідчить про те, що у Вашій країні є душа і я завжди співатиму для Вас...(ред. І заспівала особисто для мене кілька фраз із СУЛІКО та засміялася...)
Гарік Кричевський, якого я теж після концерту виловила, як бас гітарист, взагалі в творчому шоці. Каже, що радий, що сьогодні він не грає на бас гітарі, бо після цього концерту він би покинув цю справу.
До речі, Кричевський прийшов із паном Ліхутою (продюсер і по сумісництву чоловік...ги...ги...ги... Таїсії Повалій). Саме Ігор Ліхута запросив Гаріка на концерт Маркуса міллера, та були вони без дружин, бо “Таїсія Повалій перед великим туром Україною займається в студії, і не має часу на таку розкіш, як концерт.”
Я ж, Наталка Войтович нікуди не від’їжджаю, не прощаюся, чекайте нових джазових новин на хвилях Радіо “Луцьк” 107.3 ФМ, щосуботи о 22.20 в передачі НЮАНС, будуть нові події, нові портрети і ...ДЖАЗЗЗЗ!